При проведенні будь-яких електромонтажних робіт у житлових приміщеннях, будь то квартира чи будинок, важливо врахувати необхідність захисту силової електрики та побутових приладів з використанням засобів автоматики. У цьому контексті зазвичай розглядається асортимент електроустановних пристроїв, таких як диференціальні автомати, ПЗВ та реле напруги. Наша мета у цій статті – дослідити сферу застосування цих пристроїв та з'ясувати, у яких сценаріях їхня установка є найбільш доцільною.
Для повного розуміння ситуації доцільно згадати про структуру, функціональність та принципи дії різних типів пристроїв. ПЗВ, наприклад, призначене для захисту людини від ураження електричним струмом та зниження ризику спалаху, викликаного витіканням струму. Ключовим елементом кожного ПЗВ є маленький диференційний трансформатор, який визначає наявність або відсутність витоку.
Однак варто пам'ятати, що ПЗВ не забезпечує захист від коротких замикань при струмах будь-якої величини та не запобігає перевантаженню лінії, а тому одна тільки його установка не вирішить одразу усі електричні задачі. Для повного захисту електромережі рекомендується встановлювати у квартирному розподільчому щитку не тільки ПЗВ, але й звичайний автоматичний вимикач.
Крім того, необхідно розрізняти поняття автоматичного вимикача та диференційного автомата, який поєднує у собі функціонал ПЗВ та автоматичного вимикача. У корпусі дифавтомата є два блоки: один відповідає за виявлення витоку струму, а інший захищає від перевантажень. З урахуванням усього вищесказаного постають питання: де доцільно використовувати ПЗВ? Що краще: забезпечити захист квартири лише дифавтоматом чи встановити комплект з ПЗВ та автоматичного вимикача? Давайте разом шукати обґрунтовані відповіді на ці запитання.
Сенс різних захисних модулів
Для спрощення розуміння розглянемо використання пари захисних пристроїв у домашній однофазній електромережі.
Базова модель пристрою захисту від витоку струму (ПЗВ) спроектована так, щоб займати усього два пости (інсталяційні місця) на дин-рейці, тоді як автоматичному вимикачу достатньо лише одного. З іншого боку, комбінований пристрій (дифавтомат) займає лише два модулі, що призводить до економії простору. У випадку безлічі електричних груп використання дифавтоматів дозволяє зібрати щиток значно компактніше. Окрім того, їхнє підключення простіше, тому що потрібно усього дві клеми на вході та дві на виході. Монтаж його займає мінімальний час.
У свою чергу, підключення автоматичного вимикача та ПЗВ є більш складною процедурою. Спочатку монтується один пристрій, потім інший, і щоразу необхідно створювати петлю між виходом ПЗВ та входом автовимикача на фазному дроті. Цей етап збільшує ймовірність помилок, які можуть спричинити неправильну роботу пристроїв. Таким чином, у даному контексті кращим є перший варіант підключення.
Підбиваючи проміжний підсумок, варто відзначити функціональну рівнозначність обох схем за правильної комутації, яка забезпечує рівномірний захист мережі. Однак існує ще один аспект, який поглиблює обговорення – конструктивний тип пристроїв захисного відключення: електромеханічний або електронний. Цей аспект впливає на поведінку модулів у випадку аварійних ситуацій. Наприклад, при обриві нульового дроту електромеханічний пристрій зберігає працездатність, тоді як електронний стає марним без зовнішнього живлення.
Часто люди, проводячи косметичний ремонт, вирішують оновити захисну автоматику, замінюючи застарілі електромеханічні ПЗВ та автовимикачі на нові електронні дифавтомати. Незважаючи на видиму доцільність модернізації, рівень захисту може зменшитись через залежність електронного пристрою від зовнішнього живлення. Електронні засоби захисту коштують дешевше, тож споживачі часто вибирають їх.
Якщо ви тепер схильні вважати, що дифавтомат є єдиним правильним вибором, такий висновок є передчасним. Маючи ПЗВ та автоматичний вимикач у якості окремих пристроїв, набагато зручніше та швидше здійснювати пошук несправностей. Насамперед у разі аварії можна точно визначити, який з вузлів захисту спрацював, і тим самим виключити половину можливих причин несправності. Витік струму та перевантаження призведуть до відключення різних модулів, що полегшить швидку ідентифікацію місця електроаварії. У випадку дифавтомата пристрій вимкнеться повністю, і без виклику фахівця для повної діагностики мережі неможливо буде виявити причину.
Варто зазначити, що нещодавно деякі виробники почали випускати моделі з діодними або механічними індикаторами, які показують, який вид захисту спрацював у конкретному випадку. Такі дифавтомати коштують ще дорожче, а їхня підтверджена точність на даний момент не перевищує 75%. Тому казати про повну еквівалентність функціоналу усе ж недоцільно.
Комбінований комплект ПЗВ та автовимикача зазвичай дешевше, ніж один дифавтомат. Щоправда, рівність цін можлива лише при виборі продукції маловідомих виробників, що саме собою можна вважати ризикованим рішенням. Варто подумати й про питання обслуговування: при поломці будь-якого елемента дифавтомата доведеться змінювати його повністю, тоді як для ПЗВ або автоматичного вимикача можна замінити лише пошкоджений вузол.
Через війну слід підкреслити відсутність універсального методу забезпечення захисту електромережі. У кожному разі необхідно оцінювати пріоритети – як функціональні, так і вартісні. Найдешевше рішення – використання комплекту з ПЗВ та автоматичного вимикача; надійне, але дорожче – електромеханічний комплект; найбільше просунуте – дифавтомат з індикаторами активного захисту від бренду з гарною репутацією.
Чи потрібно ПЗВ у квартирі?
Тема використання ПЗВ у звичайних квартирах є дуже актуальною та викликає інтерес у багатьох споживачів. Особливо це стосується квартир радянської забудови, де проживає значна частина громадян України. Згідно з вітчизняними Правилами улаштування електроустановок (ПУЕ), монтаж пристроїв захисного відключення (ПЗВ) у системах типу TN-C прямо забороняється. Це пов'язано з тим, що такі засоби захисту ефективно функціонують лише за наявності окремого заземлювального кабелю, а не занулення.
При підключенні до нульового провідника ПЗВ може працювати некоректно, не виявивши різниці потенціалів за наявності витоку у системі. Таким чином, виникає небезпека для людини, оскільки ПЗВ може спрацювати вже після ураження струмом, не запобігаючи травмам. Або не спрацювати взагалі.
Є думка про те, що ПЗВ на освітлювальних контурах не є обов'язковим, й у ПУЕ справді зазначено, що встановлення таких модулів у лініях живлення світильників та світлового обладнання не потрібне. Однак багато майстрів рекомендують встановлювати ПЗВ на усі ланцюги у квартирах з метою забезпечення безпеки. Часто споживачі думають, що це просто збільшення кількості монтажних робіт, й зумовлене воно лише бажанням фахівця заробити, проте насправді такий підхід – турбота про безпеку як людей, так і самої електросистеми. Давайте розглянемо його плюси та мінуси.
1) У багатьох сучасних світильниках та люстрах корпуси виконані з металу та добре проводять струм. У процесі збирання або монтажу виробу можливе пошкодження ізоляції та контакт фазного дроту з корпусом. При обслуговуванні або заміні лампи існує ризик отримання електричного удару, навіть якщо ці процедури здаються безпечними та тривіальними.
2) У разі ненавмисного пошкодження електропроводки всередині стіни (наприклад, при свердлінні), існує високий ризик опинитися під напругою або викликати коротке замикання, що може призвести навіть до займання інструменту. Установка ПЗВ дозволяє миттєво відключити електричну мережу, запобігаючи травмам людини та пошкодженню обладнання.
3) У вологих приміщеннях та приватних будинках фахівці рекомендують встановлювати ПЗВ на усі електричні ланцюги. У іншому випадку мокрі або затоплені області можуть залишитися під напругою, що створює ризик серйозних електротравм. Те ж саме стосується ванних кімнат, де розетки знаходяться у зоні підвищеного ризику.
Звісно, відмова від монтажу ПЗВ може призвести до скорочення витрат та звільнення місця у електрощитку. Проте, всупереч економічній логіці, якщо ризики настільки значні, економія може виявитися нерозумною. Важливо пам'ятати: ПЗВ необхідно не для формальності – вибір найдешевшої моделі «для галочки» призводить до втрати грошей без особливої користі. Не бажаючи вкладати кошти у гарний захист, краще направити їх на оплату хоча б більш професійного монтажу або якісної електрофурнітури.
Підіб’ємо підсумки
На професійних форумах у онлайн-просторі активно обговорюється проблематика захисту електромереж, плутанини у термінології між вітчизняними та західними позначеннями, а також щодо призначення різних пристроїв. Ця тема вважається однією з найактуальніших. Багато користувачів висловлюють невдоволення з приводу надмірності сучасної захисної автоматики та частих помилкових спрацьовувань. Проте важливо пам'ятати, що подібні пристрої, коли вони справні, реагують лише на реальні впливи. Якщо проблемний вплив не було виявлено, це не гарантує відсутність несправностей у мережі. Зокрема, проблеми можуть виникнути через неякісний монтаж, використання скруток замість клемників у стінах, що може призводити до постійного намокання, або через сусідів, які заземлюються через опалювальні стояки тощо.
Глобально, поява пристроїв захисного відключення на українському ринку є відповіддю на реалії сучасних електромереж. Якби вони були не потрібні чи не ефективні, то ніколи не стали б доступними для побутових споживачів, залишаючись прерогативою лише професійних електриків. У сучасних системах електроживлення необхідні як розчіплююча автоматика, так і пристрої диференційного захисту. Вкладення у такі пристрої виправдані, і не слід нехтувати цим питанням за наявності фінансових можливостей. Встановлення ПЗВ, автоматів або диференційних захисних пристроїв окупиться за першої ж серйозної електроаварії у домашній мережі. Точна кількість необхідних захисних пристроїв для конкретної квартири вимагає індивідуального розрахунку – майстер повинен прийти до вас, розібратися у темпі життя, врахувати побажання та прилади, які плануються до покупки, їхню потужність та групування. Тільки так система може стати по-справжньому безпечною.
Написати коментар