Електропостачання відіграє ключову роль у сучасному житті, забезпечуючи енергією виробництво, дозвілля, освіту та багато інших сфер існування людської цивілізації. Зі збільшенням попиту на електроенергію виникла потреба у систематизації об'єктів-споживачів, що призвело до формування категорій енергопостачання. Дана система класифікації певних споживачів за значимістю стала важливою частиною енергетичної інфраструктури більшості країн.
Усі чудово усвідомлюють, наскільки залежна нинішня цивілізація від електрики, а тому очевидною є й необхідність розстановки пріоритетів. Надійність електропостачання стає найголовнішим завданням постачальників енергії, яке потрібно виконувати, незважаючи на можливі поломки, аварії та інші непередбачувані події. Для того, щоб подолати можливі труднощі з перебоями, сьогодні розроблені різні стратегії заміщення: для освітлення використовуються світлодіодні світильники, які живляться від резервних акумуляторів, для офісної техніки та комп'ютерів застосовують джерела безперебійного живлення, для потреб виробничих потужностей – великі генератори. Однак глобальна значимість кожного споживача електрики може визначатися безліччю факторів, що призводить до необхідності класифікації та створення системи пріоритетів. На сьогоднішній день затверджено три категорії енергопостачання, з яких часом виділяють не тільки підкатегорії, але й підгрупи з урахуванням важливості та надійності постачання для кожного типу споживача. Розглянемо цю сітку далі.
Відмінності між категоріями електропостачання
Навіть з позиції звичайної людини зрозуміло, що у аварійній ситуації освітлення умовної злітно-посадкової смуги аеропорту або живлення пристроїв у рубці тих самих авіадиспетчерів значно пріоритетніше, аніж світло у чийомусь гаражі чи навіть усі люстри у багатоквартирному будинку. У першому випадку ставиться під загрозу більша кількість людських життів, а також неймовірні потенційні збитки та руйнування. Тимчасовий дискомфорт для кількох десятків людей здаються незначними порівняно з можливою авіакатастрофою. Категорії електропостачання слугують якраз для формалізації пріоритетів у суспільстві та техніці, пропонуючи рішення для запобігання можливим аваріям.
Категорія I
Категорія I включає усіх споживачів, відключення яких може призвести до травм, загибелі людей, загрози державній безпеці, зупинці систем життєзабезпечення у містах, більших аваріям або більших фінансових збитків. Для забезпечення безпеки таких споживачів застосовуються альтернативні системи електроживлення, резервування генераторів та автоматичні перемикачі (АВР – автоматичне введення резерву). Об'єкти підвищеної важливості можуть мати додаткові рівні резервування з власною автоматикою та трифазним введенням. Поширені методи забезпечення резервування включають встановлення локальних трансформаторних підстанцій, потужних дизель-генераторів з постійним підключенням до мережі та використання парку акумуляторів високої ємності.
Серед типових споживачів першої категорії виділяються підприємства нафтопереробної, хімічної та гірничодобувної галузей, об'єкти охорони здоров'я, адміністративні установи, вузлові точки зв'язку, котельні, ТЕС та ТЕЦ, електротранспортні станції та внутрішні комунікації торгово-розважальних і офісних будівель.
Зважаючи на найвищий пріоритет об'єктів категорії I, перерва у їхньому електропостачанні повинна бути мінімальною та не перевищувати часу, необхідного для перемикання систем. Аварійні резервні джерела вмикаються за дуже короткий час: від кількох мілісекунд до хвилини. А поки це не сталося, загальну видимість для людей мають створювати світильники аварійного освітлення. Найчастіше, такі пристрої працюють на власних джерелах енергії – батарейках або загальному зовнішньому акумуляторі низької напруги.
Особлива група Категорії І
Незважаючи на відсутність у об'єктів, що розглядаються, власної виділеної категорії, їх не можна повністю віднести до жодної з існуючих. Йдеться про спеціальні системи, призначені для припинення виробничого процесу (а не його підтримки) без шкоди для екології, підприємств та людських життів. Багато заводів оперують речовинами та рівнями енергії, які при неправильному обігу можуть спричинити спалах або вибух, що тягне за собою масові втрати. При цьому людина не у змозі вручну протистояти цьому лиху за будь-якої злагодженості дій персоналу, тому потрібне втручання зовнішньої сили, якою і є електрика. Саме для таких ситуацій зазвичай передбачено резерв другого рівня, тобто, певне третє джерело живлення (після електромережі та першого рівня резерву), потужності якого мають бути достатніми для коректної зупинки верстатів та агрегатів. Малі власні електростанції, включаючи генераторні, а також великі системи акумуляторних батарей, цілком здатні вважатися подібними незалежними джерелами.
Не на кожному виробництві з різних причин можливо забезпечити резервування енергопостачання вищеописаним чином, проте необхідно мати вихід із аварійної ситуації. Для цього на заводах та фабриках зазвичай передбачається технологічне резервування, яке полягає у тому, що у разі аварійної ситуації навантаження одного агрегату терміново має узяти на себе інший. У випадку підприємств із дуже складним виробничим циклом, де зупинки та пуски пов'язані зі значними фінансовими втратами та технічними труднощами, прийнято передбачати пристрої, що забезпечують безперервну роботу ключового обладнання, яке живиться безпосередньо від першої та другої ліній резерву.
Категорія ІІ
Категорія II включає об'єкти та установи, припинення діяльності яких не становить значної суспільної загрози, але все ж якимось чином впливає на подальше існування населеного пункту. Насамперед мова про місця, де збирається велика кількість людей: школи та університети, продуктові гіпермаркети, зали у театрах та кіно, спортивні стадіони та ринки. У випадку відключення стельових світильників там може виникнути тиснява та паніка, тому необхідно передбачити надійне аварійне освітлення. До того ж, потрібно врахувати й інфраструктуру: хоча зупинка касових апаратів у цих місцях не є явищем критичним, вона все ж істотно впливає на потоки та темп руху людей.
Також до цього розряду входять промислові підприємства, які при різкому відключенні електроенергії не становлять загрози для людей та навколишнього середовища. Тим не менш, сюди включають заводи та фабрики, у яких раптові перебої у електропостачанні можуть спричинити такі збої у технологічному процесі, що у кінцевому підсумку здатне призвести до масового браку продукції. Якщо продукція такого підприємства має потенційні небезпеки при експлуатації через помилки у виробництві, можуть бути передбачені один або навіть два рівні резерву, але це не включає їх автоматично до категорії I або особливої групи категорії I.
Варто зазначити, що сюди також входять установи зі сфери медицини та охорони здоров'я, які не потрапляють до Категорії I через особливості своєї діяльності. За тим самим принципом сюди включаються й загальноміські системи забезпечення життєдіяльності – управління транспортом, зв'язок, комунальні послуги тощо. Основна відмінність усіх цих організацій у тому, що резервування електроживлення необов'язково має бути автоматизованим. Активація резерву у даному випадку може бути здійснена співробітниками служб вручну, і це не суперечитиме положенням Правил улаштування електроустановок.
Категорія III
Категорія III поєднує різних споживачів, не включених у перші дві. Відключення електрики для них не становить матеріальних або фізичних збитків, не загрожує великими аваріями та не є критичним. Сюди включають офіси, невиробничі організації, гаражі, житлові будинки, дачні кооперативи та дрібні цехові підприємства, які не працюють з небезпечними речовинами. Резерв електроживлення для них не є обов'язковим та залишається на розсуд керівництва чи мешканців, виходячи з характеру діяльності чи бажання убезпечити своє майно. Мабуть, базова цивілізаційна умова для таких місць, закладів та установ – відновлення енергопостачання протягом 24 годин.
Важливо відзначити, що поділ споживачів на згадані групи є дуже умовним та залежить від багатьох факторів, включаючи потенційні ризики у кожному конкретному випадку, надійність резервних систем електропостачання та оптимізацію схем підключення. При укладанні договорів між постачальником електроенергії та споживачем обов'язково чітко вказуються терміни відновлення живлення у випадку аварії та максимально припустимий час відсутності електроживлення протягом року.
Для об'єктів першої та другої категорій гранична кількість годин відключення розраховується індивідуально з огляду на специфіку діяльності, наявність систем резервування та інші фактори. Однак, вона не може перевищувати значення для третьої категорії – 72 години за 365 днів у форматі не більше доби поспіль. У ці періоди включають час, необхідний для усунення неполадок та відновлення енергопостачання.
Поділ споживачів на категорії допомагає у плануванні комунікацій у населених пунктах, визначаючи пріоритети та проектуючи ділянки так, щоб одні об'єкти були підключені, інші виключені. Раціональне розбиття сприяє підвищенню надійності мережі, грамотно враховує технічні характеристики та фінансовий аспект. Також це забезпечує правильну роботу трансформаторних підстанцій та загальну простоту обслуговування мереж – від ЛЕП до квартирних розподільчих щитків. Загалом, усі згадані заходи спрямовані на запобігання техногенним катастрофам, захист людського життя та цінного майна, а також збереження навколишнього середовища.
Написати коментар