Штукатурка чи електрика – з чого почати?

Вибір між першочерговістю електропроводки або штукатурки при ремонті видасться несуттєвим усім, окрім тих, хто перебуває у процесі того самого ремонту. Не перший рік на тематичних ресурсах у Інтернеті продовжуються словесні баталії з цього приводу. Ми також вирішили докладно дослідити цю тему, щоб надати читачам аргументовану та максимально зрозумілу відповідь.

Ремонт чи будівництво будівлі – це складний процес, який потребує багато часу та зусиль. Починаючи з голих стін і закінчуючи встановленням меблів у повністю готовому ремонті, люди постають перед різними проблемами. Електрика вимагає ретельного планування та уваги до дрібниць, нею не можна нехтувати, залишаючи на потім. Якщо господарі своєчасно приділяють увагу не лише підбору люстр та кольору шпалер, але й продумують, як оптимізувати оздоблювальні роботи, це може значно прискорити ремонт та знизити загальні витрати.

Коли розглядається питання про те, що зробити спочатку – штукатурку або електрику, це означає, що замовники хоча б визначилися з тим, що їхня проводка буде прихованою. Існує дві основні концепції.

1. Прокладання кабелів та дротів по стінах без оздоблення просто по поверхні або із мінімальним заглибленням – у розрахунку на те, що потім усі комунікації будуть заглиблені до шару оздоблювальних або облицьовувальних матеріалів.

2. Штроблення вже вирівняних стін із порушенням шару чорнової штукатурки та подальшим закладенням канавок перед фінальним етапом оздоблення у вигляді поклейки шпалер, фарбування або укладання плитки.

Пропонуємо докладніше розглянути кожен зі згаданих варіантів.

Якщо першою виконати електрику

Спочатку розглянемо питання електромонтажу у новій квартирі чи будинку, де раніше не проводилися жодні роботи, включаючи електромонтаж. За таких умов формування контурів електрики на початковому етапі може бути відносно легким та економічним завданням. Проте для його успішної реалізації потрібно врахувати декілька ключових аспектів. Багато власників житла задаються питанням, спочатку проводка або штукатурка, оскільки саме від послідовності робіт залежать терміни ремонту, витрата матеріалів та зручність монтажу інженерних комунікацій. При новому будівництві електромонтаж до оздоблення найчастіше дозволяє виконати більшу частину робіт швидше і уникнути повторного втручання у вже готові стіни.

По-перше, важливо правильно визначити, скільки сантиметрів займуть усі шари майбутньої штукатурки, врахувати матеріал стін та перегородки. Також необхідно обрати метод прокладання та закріплення кабелів: по стелі, підлозі або частково відкритий у плінтусах. Ці рішення значно впливають на наступні етапи роботи.

Товщина оздоблювального шару також є визначальним фактором, коли йдеться про необхідність штроблення. Заглиблення може відрізнятися, але трудомісткість процесу у будь-якому випадку є значною, особливо якщо потрібно втопити комунікації на ранніх стадіях.

Розглянемо ремонт у звичайній житловій квартирі, де буде типовий інтер'єр з побутовою технікою, розетками на стінах та звичайними світильниками на стелі. У цьому випадку прокладання кабелю може виконуватися у гофротрубці із зовнішнім діаметром 16 мм. Очевидно, що нанесення шару розчину товщиною 17-18 мм на стіну є трудомістким завданням із зайвою витратою матеріалу. Якщо немає необхідності у сильному вирівнюванні стін та збільшенні  товщини шару штукатурки до 2 см, неминуче знадобиться штроблення – навіть якщо неглибоке.

У разі капітального ремонту у старому будинку може знадобитися не тільки відновлення площин перегородок, але й прямих кутів між ними. У таких випадках часто використовується штукатурка з піщано-цементної суміші, товщина шару якої переважно починається від 12 мм, але у особливо складних випадках може перевищувати і 50 мм. Очевидно, що у цій ситуації укладання дротів на початковому етапі є розумним кроком. Існує певна ймовірність, що де-не-де для гофри буде потрібно зробити канавку, аби компенсувати нерівність поверхні, але це буде локальне та просте завдання, а не штроблення десятків метрів електроінструментом. Такий підхід забезпечить необхідну економію та підвищить механічну захищеність проводки у стінах, заодно повністю знімаючи необхідність повторної обробки канавок після закінчення протягування комунікацій.

Необхідно звернути увагу на питання про те, як розумніше організувати проводку у додаткових, самостійно споруджуваних перегородках усередині приміщень, які підлягають ремонту – причому, незалежно від того, вони знаходяться у новому будинку або вторинному житловому фонді. У деяких випадках буває зручніше вирівняти нерівні несучі стіни цементною сумішшю, не вдаючись до штроблення, а усі інші – звести з нуля з газобетону із подальшим прорізанням у них штроб. Такі заходи не вплинуть на міцність кріплення полиць та настінних світильників, але можуть оптимізувати процес роботи та, як не дивно, навіть зменшити її вартість. Різання цементних стін може обійтися дорого, оскільки воно не завжди являє собою легке завдання, у той час як канавку у газобетоні можна легко сформувати однією лише викруткою.

Дуже часто новачки, які здійснюють ремонтні роботи своїми руками, роблять помилку із визначенням глибини ніш для підрозетників та розподільчих коробок. Розміщення їх практично врівень із площиною чорнової стіни на ранніх етапах може призвести до того, що після нанесення кількох шарів штукатурки, вирівнювання та обклеювання шпалерами вони виявляться надто глибоко. Вірна послідовність дій відносно даних електровстановлювальних виробів включає у себе проведення розводки дротів передбаченим способом та підготовку круглих ніш для монтажних коробок приблизно на 60-70% їхньої глибини, але без закріплення. Тільки після доведення стін перед фінальним етапом оздоблення, коробки слід зафіксувати у одній площині з перегородкою або на глибині 1-3 мм всередині неї.

Звісно, при роботі з украй нерівними стінами необхідно враховувати фактор зручності та безпеки сполучених робіт. Оздоблювальники здатні ненароком пошкодити проводку гострими краями свого інструменту, навіть якщо гофра укладена правильно. Крім того, кабелі, прокладені поверх стіни, однозначно заважають виставленню рівня та розміщенню маяків, що майже неминуче призведе до збільшення товщини цементної штукатурки без особливої ​​необхідності. Перерахувавши зайву пару сантиметрів оздоблення на загальний метраж, можна зрозуміти, наскільки суттєво замовнику доведеться переплатити за це.

Обираючи метод укладання дротів перед оштукатурюванням найчастіше використовують три способи фіксації: сумішшю (всередині або зовні канавок), закріпленням гофри у пластикових кліпсах/хомутах або з використанням металевих хомутів зі скобами. Жоден з цих методів не має вираженої переваги, проте у в деяких ситуаціях майстер може обрати конкретний матеріал з метою оптимізації часу роботи або зменшення витрати штукатурки.

Якщо першою виконати штукатурку

Дуже часто вже відремонтовані стіни піддаються штробленню у приміщеннях, які раніше використовувалися – тобто, у вторинному фонді. Серед позитивних аспектів цієї ситуації слід зазначити ясне розуміння майстром площині стіни, її рівності та кутів сходження з усіма сусідніми перегородками. Таким чином, будівельник може одразу визначити, штроби якої глибини вистачить для прокладання дротів, а також як заготовити розумні ніші для розподільних коробок. Усе це помітно спрощує роботу та збільшує шанси на те, що електрофурнітура буде змонтована правильно та естетично. Крім того, не можна не відзначити істотно менший загальний обсяг роботи при типі ремонту, який розглядається. Цілком ймовірно, що стіни взагалі не потрібно буде вирівнювати або вдасться обійтися тонким «косметичним» шаром штукатурки. Якщо цементна штукатурка не буде використовуватися зовсім, це істотно скоротить загальний час ремонту.

У багатьох випадках практикується і електрика після штукатурки, особливо якщо стіни вже вирівняні й потрібна лише часткова заміна проводки. Такий варіант дозволяє відразу бачити остаточну геометрію приміщень, проте практично завжди супроводжується додатковим штробленням та подальшим відновленням оздоблювального шару.

Звичайно, тут також виникають труднощі: процес штроблення сам по собі технічно непростий, тривалий та банально брудний. Зате подальше заповнення канавок може бути виконане із використанням цементно-піщаної суміші, алебастру або різними видами штукатурки. Якщо це потрібно, стіни можуть бути додатково обшиті гіпсокартоном або вагонкою, проте у таких випадках на початку слід врахувати товщину усіх шарів, щоб ніші під підрозетники не виявилися занадто глибокими. Слід враховувати, що штукатурка після електрики зазвичай вимагає менше повторних обробних робіт, якщо проводка була заздалегідь грамотно спроектована. Тому остаточний вибір послідовності залежить від стану стін, обсягу ремонту та особливостей конкретного об'єкта.

Тим не менш, такий спосіб має декілька помітних недоліків. Так, якщо стіни ц будівлі дуже тонкі, при проведенні штроблення існує ризик пошкодження шару штукатурки зі зворотного боку перегородки. У результаті можуть з'явитись помітні тріщини або відколи цілих фрагментів. Додаткові труднощі виникають у таких місцях під час роботи з нішами під розетки, оскільки середня глибина пластикових стаканів становить щонайменше 6 см, що перевищує половину товщини перегородки.

Процес штроблення за будь-якого з підходів до планування робіт залишається дуже дискомфортним етапом. Вміле використання перфоратора допоможе скоротити кількість дрібного пилу на об'єкті, проте канавки, які вдасться сформувати з його допомогою, будуть вкрай нерівними. Для того, щоб вирівняти усі вибоїни з поверхнею стіни, замовнику потрібно знову звертатися до майстрів-штукатурів.

На окрему увагу заслуговують гіпсокартонні перегородки. Тут поняття проведення електропроводки після оштукатурювання не застосовується. Навіть якщо для інших стінок у будинку потрібен інакший підхід, електропроводка у подібних конструкціях виконується на стадії їхнього зведення зовсім по-іншому. Разом з тим, фінальний етап оздоблення після прокладання електричних комунікацій може бути однаковим та синхронним для конструктивно різних типів перегородок, оскільки для цього немає значних протипоказань.

Підіб’ємо підсумки: що спочатку – електрика чи штукатурка?

Універсальної відповіді немає, однак у більшості випадків фахівці рекомендують оцінювати стан стін ще до початку робіт. Вирішуючи, спочатку проводка або штукатурка, необхідно враховувати товщину майбутнього оздоблювального шару, матеріал перегородок та обсяг запланованого розведення кабелів.

Якщо ви вирішите почати з прокладання електропроводки перед оздобленням, це рішення дасть вам наступні бонуси.

1. У вас ніколи не буде потреби оплачувати повторний виклик бригади штукатурів, тому що їх повернення для закладання штроб та вирівнювання стін після роботи електриків не потрібно.

2. Ви також не замовлятимете майстрів різного профілю для дрібних, разових завдань.

3. Оскільки потреба у очікуванні на висихання розчину на канавках перед наступним етапом відсутня, узгодити графік виходу наступної бригади працівників вдасться чіткіше, що зекономить час та гроші.

4. Об'єм сміття буде відчутно меншим, адже до відходів потраплять лише залишки коржиків розчину, а не шкідливий цементний пил та велика крихта.

5. Ви зможете не звертатися до електриків до кінця ремонту, поки не прийде час установки світлоприладів, розеток та вимикачів. А якщо ви здатні змонтувати їх і самі, результат буде ще економнішим.

Єдиний мінус даного методу – наявність ймовірності ненавмисного ушкодження прихованих комунікацій під час виконання будь-якої з наступних робіт.

Якщо ж оздоблення здійснюється перед прокладанням електричних трас, то виграші та втрати стають наступними.

1. Геометрія кімнат від початку зрозуміла майстру, що усуває величезні непотрібні припущення під час прокладання комунікацій.

2. Матеріали та засоби економляться просто за рахунок оптимізації товщини штукатурки.

3. Існує можливість встановлення усіх монтажних коробок та підрозетників відразу ж, не чекаючи нанесення наступних шарів оздоблення та внесення поправок на їхню прогнозовану товщину.

Тим не менш, у цього методу помітно більше недоліків.

1. Необхідність повторного повноцінного оздоблення деяких ділянок стін.

2. Додаткові витрати на повторний виклик штукатурів.

3. Ризик глобального пошкодження існуючої штукатурки та потреби у нанесенні додаткового шару.

4. Очікування висихання розчинів після кожного етапу робіт.

5. Ймовірність пошкодження вертикального армування стін, яке нівелює сам його зміст.

6. Наявність великої кількості сміття та певної кількості пилу у майже готовому ремонті незалежно від методу штроблення та якості використовуваного майстром інструменту.

7. Необхідність збирання та вивезення усіх типів додаткових відходів.

Що можна назвати оптимальним підходом? Очевидно, що це жоден із зазначених у чистому вигляді, а метод, який поєднує кращі прийоми. Першим кроком слід мінімізувати штроблення, перемістивши усі магістральні лінії на стелю, яку можна закрити натяжним полотном або гіпсокартонною конструкцією. Таким чином, залишиться тільки необхідність у вертикальних штробах для підключення розеток та вимикачів, і при цьому вирішуються проблеми зі зменшенням несучої здатності стін. Другим кроком варто врахувати, що у кожному будинку є стіни з різних матеріалів, і на кожній ділянці слід обирати конкретний метод, залежно від їхньої товщини та рівності. За підсумками, найбільш доцільно провести основну частину інженерних комунікацій перед нанесенням штукатурки, а потім приступити до оздоблення та декорування, що зробить ремонт більш простим, економічним та швидким.